…У підземному переході на Хрещатику, місці що йменується в народі "трубою", грав для випадкових перехожих, квітарок, міліціонерів. Але згодом почав з радістю про себе відзначати, що ці вуличні виступи збирають довкіл дедалі більше слухачів.
       Виступи в "трубі" продовжував, відчуваючи, що рано чи пізно фортуна повернеться до нього обличчям.
       …Перераховуючи тріумфальні здобутки Ігоря Завадського, однозначно не скажеш, що зіграло вирішальну роль у стрімкому злеті музиканта - наполегливість і впевненість у власних силах чи щасливий збіг обставин? Мабуть, усе в поєднанні. А ще - небесне одкровення, яке спадає лише на тих, в чиїй душі за будь-яких життєвих перипетій не згасає духовне і творче начало.

Інна Губарець,
"Зірка",
22.03.1996

На киян та гостей міста чекає творча зустріч з лауреатом міжнародних конкурсів Ігорем Завадським. Зустріч має відбутися 14 травня в Київському міському центрі мистецтв "Славутич".
       Гастролюючи за кордоном у Югославії, Польщі, Словенії, Іспанії, Ігор досі не мав жодного сольного концерту на Батьківщині. І от, нарешті, відбудеться ця значна подія у житті нашого земляка. Під час концерту Ігор виконає твори Вівальді та Бетховена (у власному перекладанні), Баха, Скарлатті, Регера, Стеценка, Власова, Бешевлі.

Андрій Бригіда,
"Вечірній Київ",
08.05.1996

Так вот он, его маленький секрет, подумала я, увидев как Игорь подписывает свою фотографию… левой рукой. Оказывается, у аккордеониста правая рука - "работяга", а левая - "мастер", от нее зависит филигранная точность растягивания мехов. Впрочем, Игорь полюбил этот инструмент не за технические возможности, а за "широкую душу".
       …Игорь на свои тридцать не выглядит: юный, худенький. Как только аккордеон весом в 22 килограмма удерживает?

Елена Кириченко,
"Киевские Ведомости",
18.05.1996

14 травня в Центрі мистецтв "Славутич" відбувся творчий вечір акордеоніста Ігоря Завадського. Перший творчий вечір в Україні…
       - Ким же ти себе вважаєш? Чи не генієм, бува?
       - Перш за все людиною, що несе в собі певну містичну суть. Це помічаю не тільки я сам. Всі люди, з якими мені доводиться спілкуватися, знаходяться під впливом якихось містичних факторів. Люди, котрі бодай трохи опікуються моєю долею, несподівано отримують цілу низку позитивних змін у власному житті. І, навпаки - негативне ставлення викликає відповідну "ланцюгову" реакцію…
       -…Я лише постійно відчуваю, що щось чи хтось мене підштовхує. Не надихає, а саме підштовхує. Коли лагідно, коли грубо… У мене складається враження: все, що відбувається зі мною, - все авансом. І тому завжди почуваюсь боржником Провидіння.

Тарас Ратушний,
"Програма",
23.05.1996

У музыканта появился талисман, благодаря которому выступление Игоря вообще состоялось: во время исполнения обязательной в конкурсной программе пьесы у нашего музыканта заклинило инструмент… Публика замерла. А Игорь, очаровательно улыбнувшись, извлек из кармана отвертку, на глазах у изумленного жюри показал класс экспресс-ремонта и с блеском сыграл сложнейшую пьесу.

Игорь Дыченко, Елена Кириченко,
"Киевские Ведомости",
14.12.1996