- … Дівчата часто знайомляться зі мною під виглядом журналісток, - Ігор хитро подивився на мене. Довелося діставати із сумочки посвідчення. - А буває, дівчата залишають у букетах телефони, записки, вірші…
       - … Який виступ запам’ятався найбільше?
       - У словенському місті Марібор, 1994 року, під час Днів культури Києва. Я мав записати концерт для радіо. Журналістка попередила, що доведеться грати при порожній залі. Я попросив її сісти в партері. Грав і бачив, як вона плаче. Тоді зрозумів, що натхнення вартий навіть один глядач.

Аліна Стрижак,
«Газета по-українськи»,
11.01.2006

Здається, зовсім недавно цей талановитий музикант грав у підземному переході на Хрещатику, а нині, до святкування свого сорокаріччя, заслужений артист України Ігор Завадський готує сольну програму «Київський акорд», яку представлятиме на головній сцені країни - у Національному палаці мистецтв «Україна».
       Останні роки Ігор Завадський багато часу приділяє підтримці талановитих виконавців з різних куточків України. Проводить консультації, творчі зустрічі та майстер-класи, а також виводить юних на сцену під час власних сольних концертів.

Наталія Зінченко,
«Хрещатик»,
17.01.2006

- Игорь, Вы на сцене уже 25 лет. Чем собираетесь на этот раз удивить своих поклонников?
       - Я выступлю с квартетом саксофонистов, Большим симфоническим оркестром и хором, ансамблем барабанщиков «Арс-Нова». Под музыку Моцарта зрители увидят прекрасный балетный номер в исполнении солиста Национальной оперы Украины Сергея Егорова, поставленный Сергеем Бондуром специально для моего концерта.
       - То есть помимо музыкальных экспериментов зрителей ждут и хореографические номера?
       - Хореографические и даже театральные постановки. Под музыку танго «Забвение» Астора Пьяццоллы перед зрителями будет разыгран своеобразный любовный треугольник между девушкой, играющей на трубе, и двумя аккордеонистами, играющими на клавишном и кнопочном аккордеонах. «Движения» концерту добавит также балетная группа из Киевского эстрадно-циркового колледжа.
       - Может быть, в таком случае следовало включить в концерт и вокальные номера?
       - Вы угадали, в концерте действительно будет один вокальный номер, в котором я буду аккомпанировать 13-летнему солисту Александру Мархалевскому, исполняющему «О, соле мио!»
       - Это уже не первый творческий тандем с молодыми исполнителями, на вашем последнем диске представлены записи лучших молодых аккордеонистов Украины и Беларуси. Где вы находите эти юные дарования?
       - Выступая в разных уголках Украины, я первым делом прошу, чтобы меня познакомили с талантливыми детками, а после приглашаю их для участия в своих концертах.
       - Приходилось читать в бульварной прессе нелестные замечания в ваш адрес от ваших коллег, а вот ответных реплик не встречала. Почему?
       - Я не знаю, что движет людьми, которые оскорбляют и врут. Но точно знаю, что нет оружия сильнее, чем тепло души и искренность сердца. Только сильный человек может улыбнуться врагу и протянуть руку. Ударить в ответ – это слишком просто.
       - Вы сами выступили в роли режиссера-постановщика?
       - Нет, впервые пригласил на эту роль молодого, но бесконечно талантливого постановщика Владимира Марина, известного по работе над клипами и балетными номерами. А сам я выступил, скорее, в роли звукорежиссера, записав для «Времен года» Вивальди интересную фонограмму. Я долго собирал звуки природы, которые добавят образности моей музыке. Во время исполнения «Зимы» звуки музыки будут сопровождать завывания ветра, треск мороза, а на сцене в этот момент пойдет снег… А во время «Грозы» музыку будут сопровождать громовые раскаты и звуки леса. Но главным «коньком» станет имитация звуков птиц в исполнении квартета саксофонистов…
       Всех, кто не попадет на концерт во Дворец «Украина» или любит более камерные залы, приглашаю на дополнительные концерты в Дом актера, которые состоятся 21, 27 и 28 января, 3 и 4 февраля.

Татьяна Яроменок,
еженедельная газета «Дело»,
18.01.2006

Судьба Игоря Завадского напоминает притчу о лягушонке, попавшем в кувшин со сметаной. Сообразительный лягушонок, у которого, казалось, не было ни единого шанса, без устали барахтаясь, взбил сметану до состояния масла и выбрался наверх…
       Много трудностей пришлось испытать в жизни Игорю Завадскому. Сегодня он собирает почитателей своего таланта в самых престижных концертных залах, а билеты на его концерты купить не так-то просто. Но еще семь лет назад этого талантливого юношу можно было увидеть с аккордеоном в подземном переходе столицы. Самоотверженно и в зной, и мороз он спускался под землю и заставлял своей игрой торопящихся прохожих замедлить шаг и прислушиваться к волшебным звукам. Прохожие останавливались, вслушивались… Эти звуки манили их в переход снова и снова…
       - Поначалу у меня был плохонький старенький баянчик-«трехрядка», на другой не было денег, - вспоминает Игорь Завадский. – Практически все знакомые в то время твердили: чтобы чего-нибудь добиться в жизни, нужны деньги и связи. А без них, мол, и высовываться не стоит. Но я был убежден: если есть талант, рано или поздно все получится…
       - Именно в подземном переходе я нашел много новых интересных знакомых, которые впоследствии стали моими друзьями и деловыми партнерами. Среди них был, например, дизайнер Денис Рыбчинский, автор макета коробки конфет «Вечірній Київ». Он смакетировал обложки всех моих компакт-дисков.
      Вера Игоря в силу таланта творила чудеса. К примеру, не раз к нему подходили безнадежно больные люди и благодарили за то, что его музыка их… исцелила.

Татьяна Яроменок,
Ольга Сметанская,
«Факты»,
18.01.2006

… По случаю круглой даты Завадский решил устроить большой академический концерт на главной сцене страны и пригласить участвовать в нем лучших аккордеонистов мира… В качестве гостей выступят: Чан Фон (Китай), Игорь Квашевич (Беларусь), Ренцо Руджери (Италия), а также наш Виталий Исаев и гармонист Павел Уханов из России.
       В концерте также примет участие симфонический оркестр и хор Муниципального театра оперы и балета для детей и юношества, который исполнит знаменитую «Лакримозу» из «Реквиема» Моцарта.
       Большой сюрприз ожидает на концерте студентов музыкальных заведений, лучшие из которых, кстати, получат бесплатные билеты. Поговаривают, один из музыкантов получит в подарок от именинника хороший музыкальный инструмент.

Оксана Гончарук,
«Комсомольская правда» в Украине»,
20.01.2006

У цьому році він записав п’ятий альбом та потрапив до Книги рекордів Гіннесса. Черговий день народження акордеоніст Ігор Завадський традиційно відзначив на сцені.
       Він має вигляд на 28 років, насправді ж відзначає сорокарічний ювілей. Він не естрадний співак, не зірка кіноекрану, проте з легкістю збирає зал Палацу «Україна». Феномен популярності акордеоніста Ігоря Завадського легко збагнути, поспілкувавшись із ним кілька хвилин. У професії – це талант, помножений на бажання працювати. У спілкуванні – майже дитяча безпосередність.
       Ігор Завадський, заслужений артист України:
       – Вероятно, это от рождения во мне было заложено, и сейчас все больше проявляется – позитивное отношение к окружающему миру. Я во всем стараюсь видеть позитив, во всех людях. У меня нету врагов, людей, которых я бы ненавидел. Я стараюсь во всем увидеть хорошее, и это хорошее возвращается ко мне.
       Ігор Диченко, мистецтвознавець:
       – Як побачиш на великому екрані його обличчя, думаєш: Боже мій! Як у цьому метелику, у цій дитині поєднано стільки надзвичайно щирих та щедрих талантів. Скажіть, хто за всю історію музики в Україні з року в рік поспіль 9 років дає благодійні концерти?
       Хлопчик з багатодітної родини, з глибокої провінції, Ігор Завадський подолав гідний шлях. Колись грав у підземних переходах, тепер легко збирає зали в усьому світі. Втім, за двадцять років музичної кар’єри, музикант отримував не лише компліменти. Були і ляпаси від колег та музикознавців. Публіка ж, як відомо, голосує ногами. Двадцятиградусний мороз не зашкодив киянам вщерть наповнити зал Національного Палацу.
       Наступний концерт Завадського за кордоном відбудеться 1 березня у Барселоні. Музикант сам здивувався, коли його запросили на фестиваль котів. Ігор, який гуляє як сам собі знає, виступатиме там почесним гостем.

Тетяна Кур,
«5 канал»,
21.01.2006

Віртуоз пам’ятає, як колись музикував у переході, як сім років тому народний депутат Анатолій Новік, вражений його грою, придбав для нього інструмент… З того часу Ігор мріє відродити в Україні традиції меценатства й започаткувати власну школу для обдарованих дітей.
       Це вже вдев’яте поспіль артист влаштовує у свій день народження благодійну акцію. Перший концерт був у Національному музеї Тараса Шевченка, потім – у Будинках учителя, офіцерів, у Київському академічному театрі оперети. І нарешті – на головній сцені держави, в Національному палаці мистецтв «Україна».
       Ігор Завадський хвилювався даремно. У залі, попри тріскучий мороз на вулиці, був аншлаг.
       …Просто на сцені Завадський вручив інструмент схвильованому Віталію Ісаєву. Юнак одразу й випробував подарунок, зігравши «Циганську рапсодію».

Наталія Зінченко,
«Хрещатик»,
24.01.2006

У цей вечір солісту виповнилось 40 років… У це важко повірити – занадто Завадський молодий, активний і безпосередній, а енергії вистачає на таку кількість концертів, яка не кожному виконавцю під силу: за святковим вечором негайно відбудеться ще п’ять…
       Навколо персони Завадського завжди вистачало полеміки. Професійні музиканти ставляться до його творчості прохолодно, проте публіка віддано обожнює. Програма нинішнього концерту, що тривав більше 3,5 години, складався з хітів: від Токати та фуги Баха ре мінор до «Бразиліани» Морріконе. Безумовно, секрет сценічного успіху Ігоря не тільки у бездоганній якості і вишуканому смаку, і не у надприродній віртуозності. Анітрохи не менше (а мабуть, і більше) значить його артистична чарівливість, видовищність, різноманітність програми… Спроби по-режисерськи «пожвавити» дію варіювалися від спецефектів, які супроводжували «Зиму» і «Грозу» Вівальді (штучний сніг, грім, шум дощу), до драматичної сценки з елементами акробатичних етюдів у виконанні студентів Коледжу естрадно-циркового мистецтва, яка ілюструвала зворушливу мелодію з кінофільму «Мій лагідний та ніжний звір». Була і танцювальна група, і дим, і електричні зірки, серед яких сяяло ім’я винуватця торжества. Сцена життєстверджуюче блимала всіма кольорами райдуги. Повний зал (незважаючи на погоду!), море квітів після кожного номера, щедрі овації…
       Ігор Завадський виконує роль сполучної ланки між різношерстою публікою і музикою різних епох і напрямів.
       Багато було бажаючих поздоровити ювіляра (забавний штрих: у ході цих поздоровлень дещо несподівано з’ясувалося, що Ігор Завадський – почесний старшина залізничних військ). У другому відділенні іменинник, ненадовго замінивши ведучу концерту Світлану Леонтьєву, невимушено взяв на себе конферанс; у цей час виступали його колеги з різних країн. Оголошуючи, Завадський вельми тепло говорив про кожного артиста. Кокетливо похвалюючи публіку та жартуючи, іменинник зімпровізував не одну гумористичну репризу, цілком гідну популярних телепередач… Завадський не забув згадати зали, де виступав, навчальні заклади, де навчався, людей, з якими співпрацював, продемонструвавши рису, рідкісну в наш час, – вдячність. Робота на чужу славу (а саме це і робить Завадський, надаючи колегам можливість виступати разом із ним на одному з центральних концертних майданчиків країни і засипаючи їх компліментами) – ознака благородства та душевної щедрості. Багато хто з «гостей»-артистів дійсно прикрасив собою цей святковий концерт. Молодші з них – учні Київської середньої спеціальної музичної школи ім.Лисенка Дмитро Мазур (кнопковий акордеон) і Олександр Мархалєвський (вокал) – привели глядачів в захоплення своїм талантом, чарівливістю і музичною зрілістю. Прекрасне враження залишив і акордеоніст із Італії Ренцо Руджері. Він виконав власний твір у джазовому стилі, вирізнився вишуканим смаком, продемонструвавши темперамент і оркестровий об’єм звуку…
       Ігор Завадський – професійний музикант із вищою освітою. Однак для академічного виконавця програма його концерту незвично неоднорідна: популярна музика в поєднанні з естрадними обробками класичних творів і народних пісень. Такий вибір репертуару, як і напрям творчої діяльності артиста, визначається бажанням подобатися. Подобатися всім, як відомо, важко, але Завадському це, схоже, вдається. Його контакт із публікою приголомшує: йому може позаздрити будь-який академічний музикант. Для Ігоря не існує заборон; він не боїться імпровізувати. Будь-який твір – це поле для експериментів. Тому деякі твори Завадський повторює від концерту до концерту в пошуку нових виконавських фарб…
       Завадський – непересічна та життєлюбна особистість, яка самореалізувалась. Його чарівливості та завзяттю важко протистояти. Так, класика для нас – щось святе, і це справедливо. Вона спонукає нас до кращого. Але якась частина публіки (і ця частина значно переважає над професійно підготовленою аудиторією) не здатна сприймати шедеври минулих століть в їх первозданному вигляді. Так що популяризаторська роль Завадського, який адаптує класичну музику для сприйняття широкою публікою, вельми значна. Свою діяльність музикант не вважає роботою, бо отримує задоволення від сцени й енергетики заповненого публікою залу. Серйозний плюс артиста – позитив, який він несе, доброзичлива атмосфера: цього багатьом бракує в повсякденному житті.

Олена Жукова,
«День»,
25.01.2006

Несмотря на почти тридцатиградусный мороз, зал, вмещающий больше трех с половиной тысяч человек, был переполнен. Единственными, кто не доехал до Киева, были 70 детей из Полтавы – воспитанники музыкальных школ города. Их автобус на полдороге «замерз», и водитель не рискнул продолжить путь. Пришлось вернуться назад. Дети страшно расстроились. Зато пришедшие на концерт зрители были в полном восторге.
       Шоу сопровождалось выступлением балета, квартета саксофонистов, а также молодых музыкантов. Как и обещал именинник, одному из них, Виталию Исаеву из Донецкой области – студенту Национальной академии музыки имени Чайковского, Игорь Завадский преподнес роскошный подарок – аккордеон «Юпитер» стоимостью почти 10 тысяч долларов. Кстати, у самого Игоря такой же. «Это аккордеон высокого класса. Его привезли перед самым антрактом, – рассказал Игорь «ФАКТАМ». – Инструмент пришлось долго отогревать. Когда он «отошел», я тут же его испытал и убедился, что он безупречен. Так что купил его буквально за полчаса до момента, как подарил».
       …Игорю вручили высшую награду города – «Знак почета» – и эксклюзивные наручные часы от мэра столицы. А за кулисами именинника ждал новенький горный велосипед и… колокольчик. «Это очень символический подарок, – объяснил Игорь. – Я давно мечтаю открыть школу игры на аккордеоне. Думаю, именно этот колокольчик прозвенит на ее открытии». После концерта, который закончился в половине двенадцатого ночи, самые близкие друзья Завадского отправились в один из ресторанов на столичном Подоле.

Лилия Музыка,
«Факты»,
25.01.2006

Фестиваль был приурочен к празднованию первого в истории Международного Дня Кота, которым отныне будет считаться первый день марта - любимого месяца котов и кошек всей планеты. Почему тогда Каталония и почему коты лунные? Со сцены большого зала отеля «Guitart Central Park» обаятельный конферансье разъяснил собравшейся публике, что уже из самого названия Каталунья (Catalunya) - так по-каталонски звучит название этой испанской автономии - видно, что лучшего места для праздника лунных котов на свете просто нет.
       Завидев в пестрой толпе Кота в Сапогах, я поспешила к этому достойнейшему представителю кошачьего народа. Им на поверку оказался заслуженный артист Украины, кавалер ордена Святого князя Владимира III степени за заслуги в области музыкального искусства Игорь Завадский. Кроме того, Игорь еще является и рекордсменом «Книги рекордов Гиннесса»…
       Несмотря на все заслуги, Игорь держится скромно и приветливо улыбается настоящей доброй улыбкой благородного Кота в Сапогах собратьям, которые смогли насладиться его выступлением. Игорь прибыл на праздник в Льорет-де-Мар по специальному приглашению организаторов.

София Анисимова,
«Комсомольская правда» в Испании»,
19.03.2006

Популярный аккордеонист Игорь Завадский побеспокоился о собственных руках, оценив их в один миллион гривен. Причем застраховала знаменитость одна уважаемая компания, которая в честь своего 10-летнего юбилея решила сделать музыканту подарок.

       - У вас когда-нибудь возникали проблемы с руками?
       - В прошлом году я сломал палец на левой руке: заступился за девушку возле своего дома. Пришлось подраться с хулиганом.
       - Заступиться за девушку – это делает вам честь.
       - Жаль только, навыков драться нет. Если б имелись, может, не случилось то, что произошло со мной в последний день января. На Майдане Незалежности, в переходе, на глазах у множества людей на меня набросились… Повалили на землю, стали бить по голове… Они напали на меня, скорее всего, по чьей-то наводке. Видимо, какое-то время «вели», пока я шел из филармонии, а потом накинулись и сознательно попытались искалечить посильнее.
       - Хулиганов поймали?
       - Да. Оказались наркоманы-уголовники. В мае троих из них должны судить.
       - Вы сказали – по наводке. У вас есть враги?
       - Так чтобы указать пальцем – тот вон враг, нет. Но теоретически… Одна бабушка сказала, что на мне лежит печать зависти, вот я на нее и «срезонировал».

Оксана Гончарук,
«Комсомольская правда» в Украине»,
19.04.2006

      За 10 лет Игорь Завадский выступал перед публикой нашей столицы 498 раз (из которых 133 - это сольные концерты). Некоторые коллеги говорят, что Игорь занимается популизмом, подстраиваясь под вкусы публики, но отмечают, что инструментом (аккордеоном) Завадский владеет виртуозно. По-видимому никто так хорош не понимает творческой натуры Игоря, как его преподаватель, заведующий кафедрой народных инструментов НМАУ им.П.И.Чайковского, профессор Николай Андреевич Давыдов. Он сказал: «Благодаря высокому профессионализму, артистичности, душевной открытости Игорь Завадский способен превратить концерт классической музыки в захватывающее зрелище»…

      - Игорь, вы организовали в Киеве мини-фестиваль, в котором выступила четверка зарубежных аккордеонистов: Чан Фон (Китай), Игорь Квашевич (Беларусь), Павел Уханов (Россия) и Ренцо Руджери (Италия). Почему публика мало знает музыку классического жанра в интерпретации аккордеона?
      - За три года существования мини-фестиваль постепенно расширял географию участников. Сначала в нем принимали участие только украинские аккордеонисты, потом к ним присоединились музыканты из стран СНГ, а в этом году он стал международным. Известный итальянский аккордеонист Ренцо Реджери и российский гармонист Павел Уханов выступали перед украинской публикой впервые.
      - Как движется ваша идея создать Академию аккордеона в Киеве?
      - Пока эта идея существует как мечта, а Академия аккордеона - это один инструмент. Для того, чтобы мечта стала реальностью, необходимо иметь имя - как бренд, который бы вызвал доверие у спонсоров и привлек государственные средства.
Начать обучение в Академии можно будет с любого уровня. Еще один важный признак будущей Академии - ориентирование студентов на сценическую деятельность, на осознание себя, как профессионального музыканта, у которого должна быть своя публика. По-этому студенты с начальных курсов должны быть привлечены к выступлениям перед широкой публикой. Это, к сожалению, редко практикуется в современных музыкальных учебных заведениях.
      - Молодые аккордеонисты: Евгений Гаврилюк, Дмитрий Мазур, Виталий Исаев постоянно выступают в ваших концертах. Помогаете ли вы молодым коллегам расти творчески?
      - Я консультирую этих юношей, приучаю к выступлениям перед широкой публикой…
      - Каким будет ваш следующий альбом?
      - В него войдут записи «Киевского аккорда» и произведения, которые я исполнял на мини-фестивале. На диске также будут новые версии произведений в разном исполнении, новые произведения в моем исполнении. 70% материала уже записано.

Ольга Приндюк,
газета «День»,
23.05.2006

Редкий музыкальный инструмент может похвастаться фиксированным днем рождения. Вот аккордеон, например, может. 23 мая аккордеону исполнится 177 лет… Маэстро Игорь Завадский созвал хорошую компанию коллег. На концерте будут исполнены лучшие композиции для аккордеона. А закончится всё поеданием огромного торта под названием "Аккордеон" с 177 свечками.

"Газета по-киевски",
23.05.2006

Сегодня в Доме актера празднуют 177-й день рождения аккордеона. Исполнители: Игорь Завадский, Юрий Кипень, Виталий Исаев, Иван Ергиев (кнопочный аккордеон); Роман Лицман, Ольга Миткевич, Елена и Руслан Крачковские (клавишный аккордеон).

газета "Сегодня",
23.05.2006

На празднование сто семьдесят седьмой годовщины со дня рождения аккордеона всех почитателей этого инструмента пригласил известный украинский аккордеонист Игорь Завадский. В зале Дома актера в Киеве сам маэстро, а также известные аккордеонисты из Украины и России сыграли лучшее в мировой классике - "Реквием" Моцарта, "Времена года" Вивальди, произведения Шопена, Баха, сообщает "5 канал".
      За время почти трехчасового концерта некоторые номера были записаны. Выход пластинки запланирован на осень этого года.

www.kiev2000.com,
24.05.2006

Ігор Завадський в день народження цього інструмента не лише вразив інтерпретованою класикою, а й величезним "музичним" тортом.

Охочих послухати гру віртуоза кнопкового акордеона Ігоря Завадського було більше ніж досить. Втім далеко не всім шанувальникам вдалося потрапити на концерт, присвячений 177-й річниці з дня народження цього інструмента - квитки на святкування, що відбувалося в Будинку актора, розібрали ще за кілька днів до нього. Не зважаючи на невелику кількість глядацьких місць, великим плюсом залу, за словами пана Завадського, є чудова акустика, що дає можливість слухачеві насолоджуватись справжнім звучанням інструмента, адже різні підсилювачі звуку дещо спотворюють звук. До речі, іменини акордеона у Києві відзначають уже третій рік поспіль.
      Розпочав музичне свято його натхненник та ініціатор Ігор Завадський. Слухачі поринули у світ музики Баха, Моцарта, Вівальді, Шопена… Особливу романтичність вечору надав виступ хору Київського державного академічного музичного театру для дітей та юнацтва під акомпанемент Завадського. Майже у повній темряві, на фоні запалений свічок, хор виконав "Реквієм" Амадея Моцарта.
      Віртуоз просто полонив публіку, яка ніяк не хотіла відпускати його зі сцени. Прихильники задарували свого кумира квітами, а присутній на концерті відомий італійський художник Джене Полепа вручив українському генієві літографію.
      У другому відділенні майстерність демонстрували гості вечора - лауреати міжнародних конкурсів із України та Росії. Вони надали перевагу авангардному стилю лунали мелодії Вітторіо Мелоккі, Моріца Московського, Володимира Зубицького. До слова, на сцені виступив студент четвертого курсу Національної музичної академії імені Петра Чайковського Віталій Ісаєв, якому Ігор Завадський нещодавно подарував розкішний кнопковий акордеон "Юпітер".
      Завершив святковий вечір Ігор Завадський неперевершеним "Лібертанго" Астора П'яццолли та "Тіко-тіко" Зекін'ї де Абреу. Після чого під веселу пісеньку Крокодила Гени "День рожденья" до залу внесли величезний торт у вигляді акордеона, який скуштували всі гості та учасники концерту.

Інна Гончарук,
газета «Хрещатик»,
30.05.2006

- Игорь, сколько лет вы в Киеве? И каким было первое знакомство с городом?
      - В Киеве я двадцать лет. Приехал сюда 25 апреля 1986 года на прослушивание в консерваторию к профессору Николаю Андреевичу Давыдову. Возвращался домой в ночь, когда рванул Чернобыль. Так что впечатления незабываемые.
      - В каком районе вы нынче живете?
      - На Подоле. Кстати, в мае исполнилось ровно десять лет, как я здесь живу. Мое новоселье 14 мая 1996 года совпало с моим первым сольным концертом в Киеве. Вообще, в моей жизни много разных совпадений. Скажем, я закончил консерваторию в 1991-м году, в год распада СССР, когда Украина (как, собственно и я) пустилась в свободное плавание.
      - Вам нравится район, в котором живете? Если да, то почему?
      - Безусловно. Тут пахнет стариной, которую полностью уничтожить нельзя. Ни времени, ни людям. Я исполняю преимущественно классическую музыку и стремлюсь к классике во всем. Мне кажется, что Подол в Киеве, словно классика в музыке…
      - Есть ли у вас в городе любимое кафе, ресторан или просто забегаловка?
      - Увы, нет. Вообще я не тусовочный человек и не гурман. Так что для меня кухня и атмосфера, которая бывает на шумной вечеринке, не имеют особенного значения. Главное, чтобы в ресторане не было накурено, и не грохотала музыка. А еще, чтобы улыбались официанты. К сожалению, всего этого в комплексе я не нахожу в наших так сказать «точках питания». Как-то у меня гостили гости из Франции. Мы бродили по городу, заходили во многие, казалось бы, уютные местечки. Но на самом деле при ближайшем знакомстве с ними, оказывалось, что там либо страшно дорого (это отметили парижане: «У вас пообедать в простом кафе, дороже, чем у нас в приличном ресторане»), либо накурено, либо так шумно, что совершенно не слышно, о чем говорит собеседник. А когда еще видишь мрачные лица официантов, аппетит сразу же пропадает. Кстати, я заметил: чем дешевле забегаловка, тем приветливее в ней сотрудники. А ведь должно быть наоборот.
      - Имеете хобби?
      - Конечно. Это футбол. И сам играю, и болею за нашу сборную. С нетерпением жду Чемпионата мира…
      - Ваше жизненное кредо?
      - Жить не благодаря, а вопреки обстоятельствам.
      - Где любите одеваться?
      - В одежде я тоже неприхотлив, как и в еде. За именитыми дизайнерами не бегаю. Главное, чтобы вещь мне нравилась. Чтобы было просто и удобно. Иначе ни за что не куплю.
      - Какую книгу купили в последнее время?
      - Паоло Коэльйо «Воин света».
      - Чьи концерты планируете посетить в ближайшее время?
      - Как правило, я планирую только свои концерты. Скажем, традиционные январские – в день моего рождения, майские – в Международный день аккордеона. А на чужие прихожу спонтанно.
      - Ваше последнее место отдыха?
      - Отдых – это вся моя жизнь. Ведь я занимаюсь любимым делом. По существу, всегда совмещаю полезное с приятным. За последние пять лет не было ни дня, чтобы я пропустил репетицию…

Наталья Коваленко,
газета «Мой район»,
2-16.06.2006

4 листопада в Будинку актора відбудеться презентація шостого альбому Ігоря Завадського. Якщо рахувати арифметично, то Ігор матиме вже вісім компактів. Це записи з його концертів та зі студії. Якщо в попередньому об’єдналися сольний альбом та альбом з творами кращих акордеоністів України і Білорусі, то нині – також сольник і записи віртуозів з шести країн світу: Росії, Білорусі, Італії, Німеччини, Китаю, України. Ці музиканти цього року брали участь в концертах Ігоря Завадського в якості гостей в Національному палаці мистецтв «Україна» та в Будинку актора.
      Перших три альбоми Ігор записав у студії, а ось наступних три – на своїх концертах. Ігор вважає, що твори там звучать енергетичніше. Новий альбом матиме назву «Містерія»…
      До слова, перших три диски музиканта були мінорними і забарвленими в темні, холодні кольори – синій, зелений і коричневий. Три останні – в гарячі: червоний, помаранчевий і жовтий. До слова, Ігор розфарбовував свою музику в залежності від новорічного настрою. Який колір йому насниться першим, у такому й виходить його наступний диск і рекламна продукція.
      Ігор не може пояснити, чому він бачить музику кольоровою. А між іншим, у спектрі веселки залишилися не використані музикантом ще дві фарби – блакитна і фіолетова. Буддійські монахи вважають їх найвищими в духовному розвитку людини. Так що в цьому все закономірно – віртуоз удосконалює майстерність.
      Ігор вважає, що музика – посередник між ним і глядачем. На сцені відчуває себе актором , котрий заново грає знайому йому роль, але кожного разу переживає її, як вперше. У новому диску багато творчих експериментів. Скажімо, тут музикант вперше виступив у дуеті з трубою, в тріо з трубою і клавішним акордеоном, з квартетом саксофоністів, з симфонічним оркестром та хором музичного театру для дітей та юнацтва… Ігор експериментує також зі звуками природи у знаменитих «Порах року». Цікаве рішення з контрабасом і гуртом ударних інструментів «Арс Нова». Є тут і твори, оброблені в естрадній манері…

Наталія Зінченко,
«Хрещатик»,
24.10.2006

Після закінчення контракту з Полтавською філармонією відомий артист Ігор Завадський став першим солістом-акордеоністом Хмельницької філармонії. Творчу діяльність акордеоніста на Хмельниччині започаткував сольний концерт в обласній філармонії наприкінці жовтня… «Хмельниччина ще не досить ознайомлена з моєю творчістю, тому я думаю тут працювати ще», - каже новий соліст.
      Концерт проходив в рамках всеукраїнського гастрольного туру для підтримки нового альбому Ігоря «Містерія». Новий альбом, до якого ввійшло багато творів, за настроєм подібний до середньовічних театралізованих дійств – містерій, що розпочиналися драматичними виставами, а закінчувались радісними. За таким принципом був побудований і альбом, і концерт у Хмельницькому. «Мій репертуар оновлюється щорічно на 70% та відмічається виходом нового диску», - каже артист.
      При широкій концертній діяльності акордеоніст Ігор Завадський не вважає себе комерційним артистом. За його словами, він лише використовує механізм шоу-бізнесу, а не підкоряється йому і ніколи не займається грубим зароблянням коштів…

Дарія Середенко,
www.ria.ua,
02.11.2006

Скільки слухаю, не наслухаюсь акордеоніста Ігоря Завадського…
      Завадський не перестає вражати – переконуюся, слухаючи його новий аудіо альбом…
      «Містерія», як духовна драма виникла у Х столітті з мімічних вистав, що представлялися у церквах для пояснення старозавітних подій. У ХІІІ столітті містерія перейшла на міські майдани, стала прототипом сучасного театру. Там вже грали професійні драматичні і комедійні актори. Глядачі співпереживали, і у цей час відбувалося їх очищення від негативу, від повсякденних турбот… Тільки творчість, помножена на велику працю й велике терпіння, приносила успіх.
      Так підходить до своїх концертів, як до театрального дійства, й Ігор Завадський. Твори – композиції у його аудіо альбомі вражаючі, глибокі.

Ольга Григоренко,
«Вечірній Київ»,
09.11.2006

Як мати дитину, тобто рівно дев’ять місяців, виношував свою «Містерію» Ігор Завадський. І не тому, що лінувався. Просто музикант намагався зробити цей подвійний компакт-диск, на якому записані твори у виконанні тринадцяти акордеоністів з шести країн, особливим.
      І ось нарешті довгоочікувана презентація. У Будинку актора – аншлаг. Шанувальники несуть улюбленому віртуозу жовті троянди. Я запитала, чому саме жовті, адже це улюблений колір Алли Пугачової, на що мені відповіли, що Ігор презентує сьогодні компакт-диск саме жовтий. Кольору сонця…
      Студентка Інституту кінематографії Театрального університету імені Карпенка-Карого Оксана Лісовицька прийшла з червоною трояндою. Вона зізналася мені, що є палкою шанувальницею творчості музиканта. Більше того, збирається свою курсову роботу присвятити його таланту.
      У «Містерії» світло завжди перемагає пітьму. Містерія завжди закінчувалася радістю. Тому перше відділення Ігор побудував по висхідній: від «Реквієму» Моцарта до «Літньої грози» з циклу «Пори року» Вівальді. «Молитву» Марчелло він зіграв у дуеті з акордеоністом Віталієм Ісаєвим…
      У другому відділенні Ігор представив свого колегу-акордеоніста з Москви Павла Уханова.
      - Власне, Павло грає на гармоні, та в перекладі з англійської це також акордеон, каже Завадський.
      Павло вразив не лише грою. Він блискуче імпровізував. Його кілька разів викликали «на біс». Насамкінець він вийшов у костюмі детектива: у чорних окулярах, капелюсі і рукавичках. Рукавички не завадили йому впоратися з інструментом. До того ж Павло знайшов у кишені одного глядача «наркотики» і обеззброїв «терористку», яка в нього стріляла.
      Наприкінці концерту вже викликали «на біс» Завадського. Музикант збирався завершити концерт Чардашем Монті, власне, так, як закінчується альбом. Проте довелося виходити на сцену ще й ще раз. Врешті-решт він зіграв концерт «Зима» з циклу «Пори року» Вівальді. А коли виконавці почали роздавати автографи шанувальникам, хтось із них визирнув у вікно і помітив, що землю вкрив перший сніг…

Наталія Зінченко,
«Хрещатик»,
14.11.2006

Мистерией у древних греков и римлян называли священнодействия, к которым допускались только посвященные, избранные.
      Поклонники таланта Игоря Завадского и есть те посвященные, которым он адресовал свою новую работу.
      - Альбом состоит из двух дисков, - рассказывает Игорь Завадский. – Первый – продолжение антологии моего творчества. На втором свое высокое мастерство демонстрируют лучшие аккордеонисты мира… Несмотря на то, что тираж альбома ограниченный, его, как и все предыдущие диски, можно послушать на моем сайте.
      На презентации альбома в киевском Доме актера яблоку негде было упасть. Зал аплодировал Игорю Завадскому стоя…
      Особенно запомнился зрителям номер российского гармониста Павла Уханова «Детектив». Напряженная музыка. Гармонист-детектив курсирует по залу, будто что-то или кого-то ищет. Таки да! У одного из зрителей он изъял «наркотики», у другого – пистолет. И вдруг в зале раздается выстрел. В детектива… стреляют. И кто? Девушка из первого ряда, которой он несколько минут назад подарил цветок.
      Еще один сюрприз зрителям преподнесла погода. Приходили любители музыки на концерт осенью, а уходили… зимой, по первому снегу.

Ольга Сметанская,
«Факты»,
15.11.2006

…«Мистерия» продемонстрировала широкие возможности аккордеона в различных жанрах: классика, джаз, авангард, современные обработки народной и популярной музыки…
      «Мистерия» отличается от предыдущих проектов, в первую очередь, масштабностью замысла. На диске можно услышать премьеры и новые версии известных произведений из репертуара маэстро…
      Большинство номеров, которые вошли в альбом «Мистерия», были записаны во время концерта «Киевский аккорд» во Дворце «Украина»…

Ольга Прындюк,
«День»,
09.12.2006