В кіноконцертному залі центру "Український дім" відбудеться благодійний концерт Ігоря Завадського.
       Можна без перебільшення сказати, що про талант, творчість та успіх українського акордеоніста Ігоря Завадського кияни знають лише з публікацій у пресі.
       Нарешті щасливий випадок та увага добрих людей, не байдужих до долі сучасної української виконавської школи, дали змогу зробити такий дарунок - влаштувати концерт музиканта.

Олена Сергієнко,
"Хрещатик",
25.01.1997

У цьому можна буде переконатися послухавши Ігоря Завадського у Концертному залі імені Глинки 28 березня...
       Талант Ігоря Завадського можна назвати дійовим, енергійним та впертим.

Ганна Горська,
"Запорізька січ",
25.03.1997

"Это просто натуральный Стадлер кнопок и мехов!" - такую фразу я подслушал в антракте от очаровательной меломанки. Сравнение аккордеониста со скрипачем мировой славы было вполне уместным. В первом отделении Игорь Завадский успел продемонстрировать виртуозную технику владения тяжелым инструментом.

Александр Красюк,
"ТЕЛЕнеделя", запорожский выпуск,
10-12.04.1997

"Гурмани" акордеона можуть радіти: 29 квітня у Малому залі Київської філармонії має відбутися концерт лауреата міжнародних конкурсів Ігоря Завадського.
       Ігор нині стажується в аспірантурі Національної музичної академії у доктора мистецтвознавства, професора та завідувача кафедри народних інструментів Миколи Андрійовича Давидова, котрий так оцінює можливості свого учня:
       "Ігор Завадський має всі якості концертного виконавця - чудово тримається на сцені, артистичний і у будь- якому виступі вміє й любить знаходити контакт з глядачем. Він не "відпрацьовує", як дехто, номер у концертах, а намагається віддавати всього себе музиці, глядачеві, отримуючи при цьому істинну насолоду, як і належить справжньому артистові".
       Навесні минулого року відбулася перша велика творча зустріч Ігоря з його шанувальниками у Київському Центрі мистецтв "Славутич", після якої педагог зауважив ще одну рису таланту свого вихованця - організаторські здібності. При цьому він згадав аналог з історії: Антон Рубінштейн був одночасно і великим виконавцем, і не менш блискучим організатором.

Андрій Бригіда,
"Театрально-концертний Київ",
04.1997

1 червня, у День захисту дітей у кіноконцертному залі Центру "Український дім" відбудеться вже другий на цій сцені благодійний концерт Ігоря Завадського.
       Концерт-акція має дві особливості. По-перше, на прихильників таланту чудового акордеоніста чекають, окрім відомих його транскрипцій Баха, Бетховена та Вівальді, кілька п'єс, які прозвучать уперше. А по-друге, всі кошти, зібрані на концерті (будуть обладнані спеціальні скриньки), одразу після його закінчення будуть передані безпосередньо присутнім у залі дітям-сиротам Київської школи-інтернату №12. Сцена під час цієї акції буде в розпорядженні всіх, хто побажає зробити конкретні подарунки дітям.
       ...До речі, 23 травня на Андріївському узвозі відбувся фестиваль вуличних музикантів "Андеграунд", де Ігор був своєрідним талісманом для всіх, хто мріє вибратися, як колись він, із підземелля.
       Ігор пройшов довгий шлях до визнання і особистим прикладом доводить, що жити і бути щасливим треба не завдяки, а всупереч обставинам.

Андрій Бригіда,
"Київські Відомості",
30.05.1997

…Из перехода на "Крещатике" Игоря "вежливо" попросили: "Вали отсюда, чтоб тебя здесь больше не видели". Не вписался музыкант в местный бизнес.

Валерий Керекеш,
"Киевские Ведомости",
22.08.1997

Мелодію ми почули ще здалеку. Вона була настільки світлою і прекрасною і так контрастувала з брудним, смердючим переходом, що ноги самі мимоволі несли туди, звідки вона линула. Продерлись крізь натовп слухачів. Під стіною на маленькому рибальському розкладному стільчику сидів молодий хлопець, на вигляд років 23-х. Хлопець зодягнутий більш-менш пристойно, на бомжа не схожий, навпаки, від нього наче віяло якоюсь інтелігенцією.
       ...Ми не втрималися від спокуси і підійшли до нього. Музикант з охотою погодився поговорити з нами.
       - Що штовхає тебе в "трубу"? (підземний перехід на Хрещатику)
       - Ви знаєте, тут якесь відчуття аудиторії. Концерти зараз рідко, а душа не повинна втрачати лірики, тому я повинен грати. В переході в мене з'являється почуття концерту, мене слухають, і це дуже важливо для музиканта. Йому потрібен слухач.
       -...Своє майбутнє ти теж бачиш у "трубі"?
       - Що ви, ні, звичайно. За кордоном це вважається цілком нормально, грати в переході - це майже професія. В нашій країні, на жаль, це сприймається як жебрацтво. Я все-таки сподіваюсь, що коли-небудь Україна вийде з цього жахливого стану, стане нормальною, розвиненою державою і змінить свої погляди. Щоб не злидні зганяли людей у перехід, а поклик душі. Але, в усякому випадку, я свого майбутнього в переході не бачу.
       Багато думок лізло в голову по дорозі додому. Що ж, музиканте, не ти перший, не ти останній. Моцарт, Бетховен - та майже всі великі класики жили й помирали невизнаними, в злиднях. Може й тебе років через 200-300 згадає хтось добрим словом?..

Людмила Щербань,
Молодіжний тижневик "ЛИСТОК"
№2, 13.11.1997