НАСТУПНІ СОЛЬНІ КОНЦЕРТИ ІГОРЯ ЗАВАДСЬКОГО
в київському Будинку актора відбудуться:
1 та 22 жовтня; 26 листопада; 24 грудня.
Довідки та замовлення квитків 097 4842577, 073 0493848
e-mail: abrygida@gmail.com

Про виконавця Дискографія Відео Ноти Концерти Фотогалерея Прес-огляд

Прес-огляд

(склав прес-секретар Ігоря Завадського - Андрій Бригіда)

1992199319941995199619971998

1999200020012002200320042005

2006200720082009201020112012


*   *   *

Вже вчетверте відомий акордеоніст Ігор Завадський
у свій день народження дарує прихильникам благодійний концерт

Після перемоги в 95-ому році на престижному конкурсі в Італії, коли Завадський з України отримав сто балів із ста можливих - Європа визнала Завадського одним з найкращих акордеоністів.
       Ігор свій іменинний концерт не афішує, бо арендувати великий зал музикант ще не має змоги, а знайти спонсора - в Україні нелегко. Це в Парижі влаштовують сорок один концерт і запрошують українського музиканта на все готове, а в Києві - все своїми силами. Найдорожчий квиток на концерт Завадського в Україні - п'ятдесят гривень, за кордоном - п'ятсот доларів.

Леся Сакада,
ТСН, Студія 1+1,
22.01.2001

*   *   *

Завадский говорит не хуже, чем играет

По случаю юбилея был устроен импровизированный актерский капустник, к коему Нина Матвиенко поддала автентики. Телеведущая канала "Интер" Светлана Леонтьева и весьма экстравагантная красноволосая Виктория Вирская-Котляр (вдова легендарного хореографа), которая, кстати, весьма редко выходит в свет, отделались добрым словом. Не обошлось без политиков: поздравить именинника приехал представитель Президента в Верховном Совете Роман Бессмертный, было также замечено несколько нардепов, которым оказалось не чуждо звучание аккордеона. Но главным героем вечеринки был, конечно, сам г-н Завадский, в разговорном жанре не менее умел, чем во владении инструментом.

Ксения Ли,
"Комсомольская правда" в Украине",
26.01.2001

*   *   *

Телеведущая Светлана Леонтьева играет как по нотам

"Посторонним вход строго воспрещен в связи с опасностью подхватить музыкальный вирус!" Такое шутливо-устрашающее предупреждение красовалось на приглашениях, которые вручали гостям известного аккордеониста Игоря Завадского у входа в столичный Дом учителя.
       В свой 35-й день рождения Игорь играл, причем не только на инструменте, но и (слегка) на нервах ценителей его таланта. Шли люди на концерт - попали на капустник. В школу. Да не простую, а для детей с музыкальными отклонениями.
       В этом-то странном учебном заведении завуч (она же - ведущая телеканала "Интер") Светлана Леонтьева и кандидат в учителя музыки Завадский вели открытый урок. Игорь Борисович, изо всех сил доказывая строгой Светлане Ивановне свою профпригодность, играл классику (Баха, Шопена, Вивальди), рок ("Финальный отсчет" группы "Европа"), попсу (старенькая "Песня первоклассника" Пугачевой), народную музыку ("Ты ж мене підманула"): Звучали и мелодии из известных кинофильмов "Шербурские зонтики", "Цыган", "Мой ласковый и нежный зверь"… А Леонтьева даже подыгрывала Завадскому. Таким поистине "капустным" репертуаром именинник шокировал публику - на своих концертах он обычно исполняет классические вещи.

Наталия Орлянская,
"Киевские ведомости",
26.01.2001

*   *   *

В Шостку завітає володар єдиної в Україні "Золотої ліри"

В суботу 7 квітня до Шостки завітає Ігор Завадський…
       Виступ майстра передбачається бути не лише сольним. Дві п'єси І.Завадський виконає під акомпанемент дитячого духового оркестру БК "Свема" (худ. керівник В.Ященко).
       …Слід зауважити, що акордеоніст зі світовим іменем дасть саме благодійний концерт у фонд дитячого духового оркестру БК "Свема".

Кирило Мелашенко,
"Перекресток", г.Шостка,
05.04.2001

*   *   *

Человек с аккордеоном

- ...Вы прекратили учавствовать в конкурсах?
       - Здесь совпало несколько моментов. Я узнал и понял, на что я способен. Также мне было важно получить признание у специалистов, которые способны объективно оценить игру музыканта... Я, в принципе, не конкурсный исполнитель. На конкурсе всегда требуется играть правильно и точно, а я стремлюсь играть за счет эмоций, чувств, своей энергетики. Собственно, я всегда переступал через себя, когда участвовал в конкурсах. Просто мне нужно было себя примерить под мировые стандарты.
       - Чем же привлек Вас Киев, ведь Вы родились в России?
       - Киев мне нравится своей особой энергетикой. Вообще-то любое место на земле может быть моим домом, но при одном условии: я не могу там находиться постоянно. Как-то я заметил, что когда занимаюсь музыкой в Киеве, то у меня всегда возникает необычайное вдохновение...
       - А как же линия Киев-Париж?
       - И все-таки Киев. Хотя Париж максимально близкий город по моему мироощущению... Начиная с 1996 года я поставил себе цель завоевать Киев, получить признание у киевской публики.
       - Должно быть, Ваши родители рады за Вас?
       - Моему папе сейчас 85 лет. Я родился, когда ему было уже 50. Папа всю жизнь мечтал о том, чтобы кто-то из его детей стал музыкантом, ведь он всю свою жизнь играет на баяне, но никто из его детей, кроме меня, не пошел по его стопам. Хочу сказать, что насильно меня никто не посылал в музыкальную школу. Свой выбор я делаю в жизни всегда сам... - ...Символично было для меня играть в Киеве на Майдане Незалежности во время празднования Нового 2001-го года. Представляете, я играл высоко над Крещатиком, на Мосту тысячелетий! А ведь когда-то все начиналось всего лишь с игры в подземном переходе.
       ...Одним из последних Указов, подписаных Президентом Украины Леонидом Кучмой в минувшем тысячелетии, стал Указ о присвоении Игорю Завадскому почетного звания "Заслуженный артист Украины".

Бранко Станиц,
"Welcome to Ukraine"
06.2001

*   *   *

"Мінор. Від Баха до П'яццолли".
Новий компакт-диск з такою назвою презентував Ігор Завадський

Відомого віртуоза-акордеоніста Ігоря Завадського порівнюють з билинкою, що пробилася крізь асфальт...
       Нещодавно музикант повернувся з благодійного туру і презентував шанувальникам свій перший компакт-диск "Мінор. Від Баха до П'яццолли". Щоправда, один компакт з його виступом уже вийшов. Коли Ігор виступав у 1999 році в Парижі, було зроблено запис на одному з його концертів. Він увійшов до того, першого диску "35 найкращих акордеоністів світу". А сам виконавець про це й не знав. Друзі, випадково придбавши компакт, хотіли подарувати Ігореві і були вкрай здивовані, побачивши там його прізвище.
       Чому така сумна назва? Всі знають, що "мінор" означає "глибока туга". Але з французької мови "мінор" перекладається ще й як підліток, тінейджер, неповнолітній. Існує ще одне значення - шахтар. Що ж, певно, це символічно. В підземному переході, як у шахті. А перші акорди тінейджера врешті-решт, хоч і через десять років, але піднесли Ігоря Завадського над Хрещатиком.
       На думку виконавця, мінор буває різним, бо має неоднакове походження. Наприклад, споглядання й замріяність - в "Очереті" Куперена, прощання з коханням - у "Вальсі сі мінор" Шопена, тривога і торжество чистої гармонії - в "Зимі" Вівальді, ностальгія - в "Лібертанго" П'яццолли, експресія героїзму - в "24-му каприсі" Паганіні, оплакування героя - в "Адажіо" Альбіноні, згадка про прекрасне - в "Ноктюрні до дієз мінор" Шопена, дитяча безпосередність - у "Жарті" Баха.
       - Коли Ігор грає, я точно знаю, що маю душу,- сказав після презентації диска полковник-афганець…
       - Бог послав цього хлопця на землю, щоб ми могли очиститися, - філософськи зазначила народна артистка України Ніна Матвієнко.

Наталя Зінченко,
"Хрещатик",
27.06.2001

*   *   *

Формула удачи

Вот человек, о котором впору снимать американские мелодрамы, - Игорь Завадский. Классическое воплощение пресловутой American dream, Если Украина когда-нибудь станет цивилизованной страной, где пофигизм будет следствием пресыщенности, а не обреченности и фатализма, его биографию обязательно экранизируют. Потому что сказка о Золушке или история о мальчике-с пальчике (или, если хотите, мальчике с беглыми пальчиками, виртуозно танцующими по кнопкам баяна) - безусловно, универсальна, но ради правдивости нуждается в непременном колорите конкретного места и времени.
       ... Конечно, когда-нибудь о нем снимут фильм. О хрупком мальчике с волшебными пальчиками. И только сам он будет знать, что секрет его победы зависел не только от таланта и везения, но и от знания, что удачу не ждут, а погоняют. Неунывающей улыбкой, готовностью к действию и встрече, верой в себя и способностью заражать этой верой других.

Сергей Васильев
"Столичные новости",
26.06-02.07.2001

*   *   *

Ігор Завадський випромінює добро

Цього разу у столичному клубі "Джосс" зібралися його друзі, шанувальники і представники різноманітних мас-медіа на презентацію компакт-диску "Мінор. Від Баха до П'яццолли". Ігор, який ще донедавна, як сам пояснював, не сприймав студійних записів (мовляв, через втрату енергетики), зізнався, що його уяву перевернув запис у студії напередодні нового тисячоліття. А тому в травні він "засів у студії" і записав свій перший альбом...
       Відома українська співачка Ніна Матвієнко сказала, що в моменти, коли грає Ігор, благословляються небеса. А взагалі, під час будь-якого спілкування з Ігорем відчуваєш, що це людина, яка випромінює і дарує добро.

"Обрій",
5-11.07.2001

*   *   *

Ігор Завадський,
Божою милістю акордеоніст
"Як я був Робінзоном в Алупці"

Для мене поняття відпочинку - умовне. Скоріше, це зміна місця проживання і занять. Однак із великим задоволенням відвідую екзотичні краї. Передостанній Новий рік зустрічав у Еміратах. Вперше у житті став на водні лижі, а ще - на піщані (спускався з барханів). Покатався на верблюді та здійснив захопливу поїздку джипом по пустелі. Ніч у пустелі незабутня: ми пекли на вогнищі всіляку смакоту, а тим часом холоднішало, темніло, на небі з'являлися зорі, і я сам почувався маленькою піщинкою в безмежному Всесвіті.
       Минулого літа, після іспанського курорту Ллорет-де-Мар, де спізнав комфорт, багатство й нічне життя, я вирішив "змінити декорації" й поїхав до Криму, в Алупку. Була змога оселитись у пристойній квартирі чи гарному санаторії, але я вибрав... звичайний сарай. Захотілося відчути себе Робінзоном. У тому сараї не було ні води, ні кухні, ні навіть вікон, але саме там на мене зійшло надзвичайне натхнення. Тож я розучував нову програму, частина якої увійшла до мого компакт-диску.
       А в пору свого студентства я мандрував ще оригінальніше. Допомагали... застуди. Узяв лікарняний - і вперед, у путь. Ішов на вокзал і брав квиток до будь-якого міста, де ще не бував, - звісно, в межах Союзу, але не ближче 12 годин їзди. Так відвідав Алтай, Північний Казахстан, Москву, Ленінград, Кишинів... Мандрував з акордеоном, тому притягував до себе людей. Тож інструмент був ще й своєрідним засобом до виживання. Та, мабуть, лишається ним і по сьогодні...

Журнал "Міжнародний туризм",
07.-08.2001

*   *   *
Знаменитість у нашому місті

І знову він у нашому місті, єдиний і неповторний, володар однієї в усій Україні "Золотої Ліри", лауреат українських та зарубіжних конкурсів, заслужений артист України, Людина з великої букви - Ігор Завадський!
       На поточний момент в репертуарі Ігоря приблизно 70 творів. Але в переліку творів, які він зіграв на протязі своєї 20-річної концертної діяльності налічується аж - 745 творів!
       Зразу після концерту Ігор дуже поспішав і метушився, щоб роздати усім автографи і встигнути - як ви думаєте куди? - звичайно, на футбол! (Україна - Польща). Він великий любитель футболу, настільного тенісу та шахів. Багатогранна особистість!.. Також своїм хобі Ігор вважає подорожі по світу, бо любить їх понад усе (звичайно після дівчат і музики).
       Шановні читачі, подальша інформація - повний ексклюзив: Ігор Завадський володіє дивною властивістю. Вперше Ігор приїхав в Київ, на консультацію до консерваторії, 25 квітня 1986р. Після неї поїхав до себе додому в ніч з 25 на 26 квітня. Приїхавши в Запоріжжя, дізнався, що вночі на ЧАЕС вибухнув 4-й реактор. Після цього, за багаторічну практику помітив, що після того, як він прибуває з-за кордону, в світі трапляється якесь нещастя, але не в Україні.
       Наприклад, 11 вересня він повернувся з Вільнюсу, і ось тобі - наступного дня дізнався, що американським хмарочосам - повний гаплик.
       (Од себе зазначимо, що вміння своєчасно опинитися вдома - теж талант, та такий, якому можна позаздрити і яким теж треба захоплюватися!)
       Так ось він який, відкритий і загадковий Ігор Завадський!

Іван Ніколайчук
газета "Yes", м.Славутич
№20,10.2001

*   *   *

"Холодні" прибалтійці гаряче вітали Ігоря Завадського.
Відкривати і закривати фестиваль акордеоністів у Вільнюсі довірили нашому віртуозу

У столиці Литви нещодавно закінчився Міжнародний фестиваль акордеоністів.
       …Відкриття відбувалося у старовинній ратуші. Там найкраща акустика у місті. Кожен учасник мав представити лише один твір. "Холодні" прибалтійці так гаряче викликали Ігоря на "біс!" після виконання бахівської "Токати і фуги ре мінор", що він зіграв ще й другу свою "візитівку" - "Лібертанго" П'яццолли. Після цього знову були овації, і директор змушений був попросити Ігоря виконати ще щось.
       На завершальному вечорі у Національній музичній академії Литви Ігор виступив з сольним концертом…
       - Ігоре, як вас сприймали стримані і неквапливі прибалтійці?
       - Дуже гаряче. Я не сподівався на таке. Наслухавшись анекдотів про "гарячих прибалтійських хлопців", думав, навіть аплодувати не будуть. Радий, що помилився. А неквапливі тут тільки ліфти та світлофори. Причому настільки, що вперше піднімаючись ліфтом у готелі на свій поверх, я так довго чекав, поки підйомник рушить, що не втерпів і вийшов, гадаючи, ніби той зіпсувався. Виявилося, нічого подібного. Ліфт у них завжди так довго "думає". До речі, деякі світлофори "думають" ще довше - хвилин зо дві-три. Коли ми з директором фестивалю їхали по місту, то, зупинившись на червоне світло, встигли вийти з машини і випити по філіжанці кави. Тож неквапливість прибалтійців, в усякому разі литовців, значно перебільшена… З цікавістю дізнався, що ця невелика країна говорить аж п'ятьма діалектами. Причому вони так поміж собою відрізняються, що люди з різних міст одне одного не розуміють. А ще я помітив: молодь не знає історії. Коли я їду до якоїсь країни, то завжди вивчаю її звичаї, культуру. І частенько помічаю, що маю про державу більше інформації, аніж місцеві жителі. Щоправда, в Україні також існує схожа тенденція.

Наталя Зінченко,
"Хрещатик",
12.10.2001

*   *   *
Маэстро из перехода

Сонная от дождя, кутаясь в пальто, я ехала к Игорю Завадскому и думала, что с детства терпеть не могу баянистов. Завалинка, орущие девки, Сенька-гармонист, разухабистые звуки, рвущиеся из мехов исконно народного инструмента... Боже, ну и тоска!
       Без вопросов: Завадский - гордость Украины, виртуоз, звезда, обладатель всех мыслимых и немыслимых мировых Гран-при. Ясное дело, на своем дорогущем кнопочном аккордеоне он играет не частушки, а - Баха, Бетховена, Вивальди. Поговаривают, что если закрыть глаза - не отличишь от симфонического оркестра. Чудесно. Но, спрашивается, почему в таком случае не послушать оркестр?! Каждому свое, ведь так? Баяну - баяново, оркестру - оркестрово. Вот такие были мысли.
       А потом... Кто-то назовет это "влиянием мощной энергетики", кто-то скажет - обаяние таланта, а я считаю, что это просто магия. И он, Завадский, - обыкновенный волшебник.
       "Здрасьте!" - открыл дверь тоненький, похожий на десятиклассника мальчик. "Здрасьте!" И с этого момента дождь сменился щекочущим веселым сиянием, которое исходило от него. В какой-то момент начало казаться, что мы - персонажи детского мультика, а Игорь сейчас превратится в воздушный шарик и улетит в небо.
       - Два пиджака. У меня всего два пиджака. Черный и белый, - тараторит он, поглядывая, как верный друг и крестный брат Андрей ("мой Санчо-Панса, мои глаза, мой пресс-секретарь") собирает "концертный" багаж.
       Мало того, что Завадский очень плохо видит, он еще и рассеянный как Паганель. Заблудится в трех соснах. Умрет с голоду. Поэтому Санчо-Панса всегда рядом. У Игоря сегодня два выступления. "Пора, пора", - говорит Андрей, одевая своего донкихота, как куклу.
       - Так вот, обожаю переодеваться и вообще маскарадничать, - с ходу продолжает Игорь. - Бывает, перед концертом наклею усы или бороду и пойду себе в публику "М-м-м, что вы знаете о Завадском? Как бы вы оценили его творчество?" - спрашиваю самую красивую девушку, представившись, к примеру, журналистом.
       Сам Завадский обожает слово "магия". Ну, разве не магия, говорит он, сегодня концерт на кондитерской фабрике, а тут как раз письмо пришло от поклонницы - кондитерши из Чернигова. Письмо уморительное, трогательное. Вот, например, отрывок "Когда слушала, как вы играете, думала, а что я, я сделала в своей жизни? Шоколадные конфеты? Мерзкие конфеты, от которых у детей портятся зубы?"
       А разве не магия, что он, Игорь, давал первые свои концерты в переходах метро, а в ночь Миллениума, - играл перед полумиллионной толпой Крещатика, поднявшись на мост Тысячелетий?
       ...У Игоря до сих пор так и нет импресарио, он сам придумывает свои концерты, ведь играть надо постоянно.
       - Это ужасно тяжело самому все организовывать. Столько сил и времени забирает, что выход на сцену уже кажется чем-то второстепенным, - жалуется Игорь. Но искренне верит, что импресарио, честный и надежный, вдруг появится в его жизни. Ведь вокруг так много людей, очарованных его магией.
       ...Вообще, гостей Игорь любит. А сам ходить - ни-ни. "Потому что там, в гостях, приходится к чужим правилам приспосабливаться, а я - эгоцентрик", - гордо говорит Игорь. Кстати, скромная квартирка на Подоле, подаренная ему столичной мэрией, с трудом пережила новоселье. В тот день у Игоря как раз был концерт и он, в своем стиле, возьми да и скажи на весь зал: а приходите-ка ко мне в гости по такому-то адресу. Ну и пришли. Все 150 человек.
       ...Со своим Санчо-Пансой Игорь познакомился странным образом. На одном из концертов подошли к нему совершенно незнакомые люди и попросили, чтобы он уговорил их сына, Андрея, покреститься в церкви. "Это было удивительное совпадение, потому что я тоже был некрещеный и в то время как раз сам подумывал сделать такой шаг", - вспоминает Игорь. Став крестным братом Завадского, Андрей не отходит от него ни на шаг. "Просто летопись моей жизни пишет. Думает, что это когда-нибудь принесет ему бо-о-ольшие деньги", - подкалывает верного друга Завадский.
       ..."Вот взять, к примеру, Паваротти. У него в юности голос был лучше, чем сейчас, а гонорар мизерный. Пока случайно не встретился ему венгр-импресарио и не предложил гонорар в 1000 долларов", - и Завадский мгновенно проводит магическую параллель: у него-то первый тысячедолларовый гонорар случился как раз таки в Венгрии. К чему бы это?
       Как только такси с Игорем свернуло за угол, стало грустно и холодно, город потускнел и затих. Мультик закончился. И я снова вдруг вспомнила, что с детства терпеть не могу аккордеонов. Но почему тогда всхлипывала, когда Игорь играл Баха? Потому что это был Бах, или потому что играл Завадский?
       ...Игорь уверен, что покорит мир. Уверен, как ребенок, который знает, что станет взрослым. Надо только немножечко подождать. И волшебство, которое сопровождает каждый его шаг, сделает свое главное дело.

София Титова, "КВ" на диване",
приложение к газете "Киевские ведомости",
12-19.11.2001

*   *   *

Полтава гукала:
"БРАВО, ЗАВАДСЬКИЙ!"

У зал бурхливо ввірвалася музика Баха, грянув оркестр... Здивовані глядачі шепотіли: "Цього не може бути!" Бо бачили перед собою лише одного молодого чоловіка з акордеоном. За мить на сцену вже летіли пухнасті сніжинки, як доповнення до твору "Зима" із циклу "Пори року" Вівальді, та сяяла барвами "Літня гроза". А виконавець, як і раніше, сам-один змушував публіку повірити в реальність того, що відбувалося... Так минулого понеділка полтавців чарував молодий київський акордеоніст Ігор Завадський.

Надія Дубровська,
"Полтавський вісник",
28.12.2001

1992199319941995199619971998

1999200020012002200320042005

2006200720082009201020112012